Син мав лише російські документи: як батько вивіз двох дітей з окупованої Херсонщини
2388 
Після смерті дружиниАнатолій ризикував втратити дітей. Окупаційна влада вимагала нові документи та пригадувала його проукраїнську позицію. Тож чоловік зібрав найнеобхідніше, взяв доньку і сина, який народився в окупації та мав лише російські документи, і вирушив у небезпечну дорогу.
Як сьогодні відбувається евакуація з тимчасово окупованих територій, чому Росія всіляко перешкоджає виїзду людей та де шукати допомогу тим, хто наважився вирватися, дізнавалася журналістка Район.Каховка.
Пригадали коментар у фейсбуці та хотіли забрати дітей
Анатолій разом з 8-річною донькою та сином, якому лише два з половиною роки, виїхав з тимчасово окупованої Херсонщини восени 2025 року. З міркувань безпеки ми не можемо називати прізвище та населений пункт.
Анатолій зізнається, що планував виїзд ще на початку повномасштабного вторгнення, однак дружина не хотіла покидати дім. Під час окупації через недбалість лікарів жінка померла. Він важко переживав смерть дружини. До того ж після її похорону родині довелося пройти через складні випробування, адже подружжя було у цивільному шлюбі й чоловік юридично не мав прав на дітей.
Тому він звернувся до відповідних окупаційних служб стосовно встановлення опіки, щоб їх у нього не забрали. Двічі йому продовжували опіку, але вже у 2025 році повідомили, що він має встановлювати своє право на батьківство через суд і принести довідку про розлучення його дружини з колишнім чоловіком. Якщо цих документів не буде, дітей передадуть ексчоловікові або помістять в інтернат.
Анатолій розумів, що для встановлення біологічного батьківства потрібні чималі гроші та час, якого не було. Росіяни тиснули та натякали, що заберуть дітей через його проукраїнську позицію. Ще на початку повномасштабного вторгнення він написав коментар у фейсбуці, який росіяни оцінили як дискредитацію російської армії. Тоді йому загрожувало 15 років позбавлення волі або депортація.
«Мені тоді вдалося домовитися з поліцією та сплатити адміністративний штраф. По суті, відкупитися», – розповів він.
Після смерті дружини окупанти пригадали йому цей випадок. Чоловікові натякнули, що він має бути більш лояльним і віддати старшу доньку Марію у російську школу. Анатолій категорично не хотів цього, адже дівчинка з першого класу відвідувала онлайн українську школу. У російську батьки її записали, але вона так ні разу туди й не пішла.
«Я почитав російські підручники та зрозумів, за що вони воюють. Там одна пропаганда. Тому не хотів, щоб донька ходила туди», – розповів він.
Також Анатолієм почали цікавитися силові структури, він розумів, що будь-якої миті може втратити дітей і вирішив терміново виїздити.
Чоловік через знайомих знайшов контакт Save Ukraine – благодійної організації, яка допомагає евакуювати родини з дітьми з тимчасово окупованих територій, та попросив допомоги. Він зізнається, що навряд чи йому вдалося б перетнути блокпости та кордон самостійно. Донька мала українське свідоцтво про народження, а син мав лише російське. Тому без допомоги родина б не виїхала.
Про його від’їзд знали лише декілька людей. Анатолій забрав тільки особисті речі та одяг дітей. Меблі та посуд віддав сусідам, бо знав, що в іншому випадку це дістанеться окупантам або мародерам.
Незадовго до виїзду він продав власне авто і мав невеликий запас грошей, які планував витратити на дорогу. Він виїхав з окупованої території до Росії. Знайомим сказав, що везе дітей якомога далі через постійні обстріли і їде до знайомого у місто, де вже бував до того.
«Коли ти називаєш реальну адресу, то тебе довго не затримують на блокпостах. Головне відповідати чітко та не нервувати. З телефону варто видалити фото, відео не тільки військової техніки, а розбитих будинків, коментарі у соціальних мережах», – говорить він.
Дорога до підконтрольної Україні території тривала три доби. Коли чоловік перетнув кордон з Україною, то відчув полегшення та піднесення. Там його зустріли волонтери.
Читайте також:
Біологічний тероризм: росіяни створюють умови для спалаху сибірської виразки на ХерсонщиніВже більше пів року родина проживає у модульному містечку для родин з дітьми, які виїхали з окупації, у Київській області. З родиною працює психолог, кейс-менеджер, який допоміг отримати молодшому сину Михайлику свідоцтво про народження українського зразка та оформити відповідні виплати.
«Син після нашого виїзду почав говорити. Вдома в окупації майже не розмовляв», – каже чоловік.
Марія відвідує школу онлайн, а Анатолій знайшов підробіток у містечку для переселенців. Наразі чоловік шукає житло у віддалених селах, де дають хати в безоплатне користування.
«Це невеликі села, в яких громада зацікавлена у переїзді родин з дітьми, щоб не закрили школу та дитячий садок», – додає він.
Анатолій розповідає, що росіяни на окупованих територіях створюють максимум перепон, щоб люди не виїжджали на підконтрольні Україні території. Один із методів – замасковані обстріли окупованих міст та сіл, щоб створити картину, ніби ЗСУ стріляють по своїх же співгромадянах.
«Вони самі можуть обстріляти село з лісу, а потім говорять, що це Україна обстрілює. Так людей змушують виїздити до Росії, а не на українську територію», – розповідає Анатолій.
Тим, хто планує виїздити, він радить не вагатися, не чекати довго, шукати контакти організацій, які допомагають покинути окупацію
«Родинам, де є діти, треба думати про них і виїжджати, бо там доброго нічого не буде і ніякого майбутнього там немає», – додає він.
Читайте також:
Три мости Генічеська: від інженерної спадщини до стратегічних цілей російсько-української війниЗакордонні паспорти, електрошокери на блокпостах та шантаж
За словами спеціалістки з правових питань Save Ukraine МирославиХарченко, росіяни роблять все, щоб ускладнити виїзд підлітків та молоді з окупованих територій.
З 2026 року окупанти зобов’язали неповнолітніх з 14 років мати закордонні паспорти для того, щоб виїхати. Оформити такий документ в окупації коштує чималих грошей, а у людей там зайва копійка – велика розкіш. Якщо в родині декілька дітей і дорослому треба зробити закордонний паспорт, виходить велика сума.
Тим, хто все ж таки наважується отримати паспорт, окупанти влаштовують додаткові перевірки.
«Можуть напряму запитати: “Чому ж ти до цього часу чекала? А навіщо тобі взагалі закордонний паспорт? Ти ще хочеш поїхати кудись? Тобі що тут не подобається?”. Такі питання збивають з пантелику. Непідготовлені люди можуть розгубитися і заплутатися з відповіддю. Росіяни можуть почати перевіряти, де родичі проживають, чи був хтось в АТО, чи служать рідні в ЗСУ. Вони занурюються в історію родини ще глибше і шукають зачіпку, щоб відмовити в паспорті та залишити дитину в окупації», – розповідає Харченко.
Тому для тих, у кого немає російського закордонного паспорта, виїзд розтягується на місяці.
Під особливим прицілом росіян перебувають діти-сироти та позбавлені батьківського піклування. Часто окупанти не хочуть залишати дітей, у яких немає батьків, їх рідним, а вилучають і влаштовують в ту родину, яка відноситься до них лояльно.
Мирослава Харченко розповіла історію, коли до організації звернулася жінка, яка виховує дитину-сироту і власну доньку. Вона спочатку вивезла прийомну доньку, а власну залишила на чоловіка, який не її рідний батько. Як тільки росіяни дізналися, що дівчинка проживає тимчасово без матері, відразу повідомили, що заберуть її.
На тимчасово окупованих територіях, коли росіяни дізнаються, що дитина тимчасово живе без батьків, їй призначають опікуна, який має оформляти документи за російським законодавством, тобто, має отримати російське громадянство, або дитину забирають в інтернатний заклад. А звідти її витягнути вкрай складно.
«Якщо дитину, яка виховується в родині, можна вивезти на підконтрольну Україні територію за тиждень, то виїзд неповнолітніх, які перебувають в інтернаті, займає три-чотири місяці. А це дуже багато часу для дитини, яка залишилася без рідних і під впливом пропаганди», – додає пані Мирослава.
Жінку, яка поверталася за власною донькою, не пропускали білоруські прикордонники. Вона пояснювала, що їде за дитиною, що забере її в Польщу. Однак на кордоні їй поставили штамп, який позбавляє права 20 років в’їжджати на територію Білорусі та Росії. Ця історія закінчилася щасливо: дівчину вивезли інші люди. Наразі вона проживає з мамою. Але батьки, які отримують таку заборону в’їзду, фактично позбавлені права побачити свою дитину.
«Російські прикордонники мають певні інструкції, стосовно того, щоб під будь-яким приводом залишати дітей в окупації. Наразі ми не радимо, щоб близькі з території України їхали за дитиною в окупацію. Шукаємо інші шляхи, щоб вивезти звідти дітей», – говорить фахівчиня.
Росіяни починають тиснути на тих, хто виїздить з тимчасово окупованих територій ще на блокпостах. Був випадок, коли бабуся з дідусем вивозили двох онуків із тимчасово окупованої території Запорізької області. Мама цих дітей служить в ЗСУ, а відтак на окуповану територію в’їхати не могла.
Бабуся з дідусем мали вивезти дітей на територію, де їх зустрічала людина, яка б перевезла малечу до кордону між Білоруссю та Україною. Всі документи були оформлені належним чином.
Проте росіяни на блокпості почали чіплятися до жінки, говорили, ніби вона везе дітей «чорним трансплантологам», хоче рідних онуків «здати на органи». Тобто висували абсурдні звинувачення. Вони розділили бабусю, дідуся і дітей, яким було тоді до 10 років.
«Окупанти допитували в одному кабінеті бабусю, в іншому – дідуся і посадили дітей так, щоб вони все чули. Зрештою їх відпустили, і діти зустрілися з мамою. Ці фільтраційні блокпости – мобільні катівні, де окупанти роблять все, що заманеться», – розповіла Мирослава Харченко.
Поради для тих, хто планує виїхати
Інформацію про свавілля росіян на блокпостах активно поширюють в окупації. Це один з методів залякування тих, хто залишається в окупації, щоб вони не наважилися виїжджати. Більшість людей там залишаються, бо їм нав’язують думку, що вони не пройдуть блокпости. Але до перетину блокпостів можна підготуватися.
«Якщо ти кажеш, що я їду на море на два тижні в Маріуполь, відповідно у твоїй валізі не має бути теплих речей. У такій підготовці має значення кожна деталь. Від цього залежить безпека та життя», – розповідає пані Мирослава.
Тим, хто хоче виїхати, але боїться, варто звертатися до організацій, які допомагають повертатися з окупації та ретельно готуватися.
Людям, які звертаються до Save Ukraine, в онлайн-режимі дають рекомендації, як підготуватися до виїзду. Проте все одно слід бути готовим до будь-якого розвитку подій, адже окупанти вчаться і вони розуміють, що люди готуються.
«У росіян є спеціальні програми, які можуть витягувати з гаджета застарілу інформацію. Треба бути готовими й до того, що прийде фсбшник і покаже, що у 2019 році ви лайкнули фото українських військових. У такому випадку головне не нервувати», – радить Мирослава Харченко.
З тимчасово окупованої території люди їдуть на вільну територію України через пункт пропуску з Білоруссю – єдиний відносно безпечний гуманітарний коридор. Інші шляхи виїзду з окупації є менш безпечними.
Організація і сам виїзд – від першого контакту представників Save Ukraine з людиною, до того моменту, коли вона вже в Україні, в середньому займає до двох тижнів, якщо у родини є всі документи, потрібні для проходження кордону. Якщо немає закордонного паспорта українського зразка, то можна заїхати по звичайному внутрішньому і навпаки.
Коли у людини немає ні закордонного, ні українського внутрішнього – необхідно оформлювати посвідку на повернення в Україну, яку ще називають «білий паспорт». Її видають консульські установи за кордоном тим, хто втратив або не встиг отримати паспорт громадянина України. Ця посвідка підтверджує громадянство і діє місяць. Люди, які виїжджають з окупації, можуть її отримати в українському консульстві в Мінську.
Після виїзду на підконтрольну Україні територію, організація допомагає з житлом, відновленням документів та отриманням виплат. У Київській області, у Гатному функціонує модульне містечко, в якому проживають родини з дітьми, які виїхали з окупації. Люди проживають у смартквартирах, з меблями та усіма необхідними у побуті речами. Тут можна проживати від трьох до шести місяців.
З окупованих територій часто виїздить молодь 17–18 років, щоб вступити до вищих навчальних закладів. Іноді вони їдуть одні, а їхні батьки залишаються вдома. Ці молоді люди можуть проживати безплатно у соціальних квартирах.
«У таких невеликих гуртожитках живуть і соціальні наставники, які допомагають навчитися самостійно готувати їжу, прати, вести побут та складати бюджет. Тобто, певний час виконують роль батьків», – додає Мирослава Харченко.
Організації, які допомагають виїхати з ТОТ:
· Save Ukraine info@saveukraineua. org, 0 800 33 31 29 (з підконтрольної території), https://t. me/SaveUkraineOfficial (Telegram)
· Українська мережа за права дитини ucrn. office@gmail. com, +38 (050) 015 58 46 (Телефон / Viber / Telegram)
· Helping to Leave info@helpingtoleave. org, +38 (093) 177 64 58
· БФ «Плахта» plakhta. org@gmail. com, +38 (097) 919 10 59, @Plakhta_BF (Telegram).
Читайте також:
- Шацьк
«Батьки, обирайте відповідальність!»: у Шацьку молодь вийшла на акцію після важкої ДТП за участю підлітка
- Шацьк
Підлітки без нагляду на Світязі: власників баз відпочинку та садиб просять не селити неповнолітніх
- Миколаїв
На Миколаївщині у ДТП травмувалися двоє неповнолітніх на мотоциклі
- Берегове
Фахівці перевірили умови проживання дітей у Великоберезькій громаді